Про нас
У світі набирають популярності ідеї «зеленої» економіки, що передбачає розширення використання економічних інструментів для охорони навколишнього середовища. Однією зі сфер, де окремі країни вже досягли успіху, є «зелені» закупівлі, в тому числі й державні.
Початок захисту навколишнього середовища через сферу закупівель ще на початку 1990-х років ознаменувала Датська стратегія розвитку екологічної політики. До початку 2000-х років поширення стійких закупівель охопило національний, регіональний і міжнародний рівень. Цьому процесу сприяли різні міжнародні та регіональні організації, включаючи Організацію Об’єднаних Націй (ООН), Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Європейська Комісія (ЄК). Так, ООН в 1990-х роках провела низку заходів з метою позначення значимості охорони навколишнього середовища. Поворотним моментом для подальшого розвитку «зелених» закупівель стала в 1992 році в Ріо-де-Жанейро Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку. Більш ніж 178 країн підтримали тоді Декларацію, яка закликала вжити конкретних заходів, орієнтованих на використання купівельної спроможності держав з метою поліпшення екологічних показників.
У 1995 році Австрія, Данія, Фінляндія, Німеччина, Голландія, Швеція і Великобританія проголосили себе державами, що активно використовують принципи екологічно безпечних закупівель. Вони розробили і ввели систему державного замовлення, засновану на закупівлях продукції і послуг, що мінімізують негативний вплив на навколишнє середовище. У 2002 році країни, що входять до ОЕСР, прийняли «Рекомендації ради щодо впровадження екологічних критеріїв держзакупівель товарів і послуг». Кількома роками пізніше, країни-члени ЄС на законодавчому рівні закріпили ряд ініціатив та наразі активно розвивають ці рекомендації. Таким чином, на сьогоднішній день в Євросоюзі екологічна орієнтованість державних закупівель закріплена як у законодавстві більшості країн, так і на наднаціональному рівні. Тим часом, держави, які не входять до ЄС і ОЕСР, також виявляють інтерес до розвитку «зелених» закупівель.
Важливою віхою в розвитку ідеї «зеленої» економіки як такої і «зелених» закупівель зокрема стала Конференція ООН зі сталого розвитку, що пройшла в Ріо-де-Жанейро в червні 2012 р («РІО + 20»). На Конференції «Ріо +20» (2012) UNEP оголосила про старт Міжнародної ініціативи з зелених державних закупівель, яку вже підтримали 30 країн та організацій.
В Україні даний процес тільки починає розвиватися. Зокрема, впровадження стійких державних закупівель в Україні передбачено Законом України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики до 2020 року». Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Згідно Закону предметом конкурсних торгів – є те, що збирається закуповувати організація. Для організацій, які проводять закупівлі за бюджетні кошти, чинне законодавство визначає, як здійснювати закупівлю, але не визначає, що саме купувати (предмет договору), надаючи таким чином органам влади та бюджетним установам свободу вибору предмета закупівлі та його екологічних характеристик. Такий підхід дозволяє встановлювати екологічні критерії до предмета закупівель, за умови, що вони не будуть суперечити принципам конкурентного середовища і запобігають проявам корупції у сфері державних закупівель.
Разом з тим, існує необхідність проведення широкої інформаційно-просвітницької кампанії, в тому числі роз’яснення принципів та переваг «зеленої економіки». З метою вирішення цього завдання було створено інформаційно-просвітницький портал «СТАЛЕ СПОЖИВАННЯ - ВИРОБНИЦТВО».